Концерт гурту «Океан Ельзи» відбувся. На сто захоплених статусів у соцмережі - приблизно два-три роздратованих. І потрібно сказати, що люди, які відкрито повідомляють світові про те, що вони не розуміють загального божевілля від ОЕ, сьогодні сильно ризикують.
А крім коментарів, зізнань у коханні, суперечок про місце ОЕ в історії України і навіть декількох непоганих репортажів, Інтернет - джерело наших знань - заполонили відео і фотокартки, зроблені глядачами на свої смартфони. Тож, про те, що відбувалося на НСК «Оліміпійский» у суботу, 21 червня, не знає тільки ледащий: «О боже, це було круто, ми їх любимо, він такий крутий, класичний склад такі «няшки», новий склад супер-молодці, метро продовжили до 2гої годин ночі, ми втратили голос »... Сьогодні кожен - сам собі режисер і кінодокументаліст, репортер і музичний критик.
Але нам, медійникам, рано заспокоюватись! Ми не здамося без бою. І швидкості реагування та емоційності висловлювання можемо протиставити тільки одне: якість контенту. І за те, що вперше за 20 років існування ОЕ FILM.UA вирішив професійно записати їх концерт, згодом нам обов'язково скажуть «Дякую». Як фани групи, так і майбутні історики України.
На цей концерт прийшло, за різними оцінками, від 70 до 100 тисяч людей. Найвідданіші і найдисциплінованіші з глядачів, рівно о 18:00, коли було відкрито вхід до стадіону, увірвалися і наввипередки помчали по футбольному полю з надією зайняти місця під самою сценою. Їх не лякала перспектива простояти 3 з гаком години в очікуванні кумирів. Любов не менш вимоглива, ніж робота.
Але не вони перші були того вечора на Олімпійському. Вже протягом кількох діб там «мешкала» велика команда «Океанів» і компанії «Зінтеко», які готували стадіон до дії.
Побудувати сцену, встановити звукову та світлову апаратуру, перевірити звук, відстроїти його так, щоб величезний, не надто пристосований до концертів, стадіон зміг зазвучати - завдання майже нездійсненне.
Цього разу підготовка до шоу була ускладнена ще й тим, що крім роботи команди «Океанів» на стадіоні працювала знімальна група кінотеатральної версії концерту. Протягом двох днів йшла цілодобова робота: продюсери і режисери обмірковували різні схеми, техніки встановлювали обладнання. За сцену сховали від очей публіки найпотужнішу в Україні ПТС. Лише з боку FILM.UA було задіяні понад 80 працівників, а ще були й інші підрядники: компаній «Операторські технології», ISTIL Studios, Patriot Rental.
Спеціально для зйомок цього концерту з Британії до нас прилетів знаменитий оператор - постановник Енді Хорнер з командою з п'яти чоловік. Чому британець? Тому, що для британців великі рок-концерти - звичайна справа, і знімати їх вони вміють і люблять. А в Україні цього ще ніхто не робив. Ось ми і вирішили скористатися досвідом своїх британських колег. А їм, ми впевнені, дуже знадобиться досвід, отриманий в Києві.
Увечері, напередодні концерту, пішов дощ. Устаткування спішно вкрили спеціальними чохлами і поліетиленом, камермени накинули дощовики, але роботі погода не завадила. До першої години ночі Вакарчук та його музиканти перевіряли звук, співали перед порожнім стадіоном, оператори «пристрілювалися» до картинки, звуковики вибирали місця для мікрофонів. Себе нікому не було шкода, турбувалися тільки про техніку. А ось наша документальна знімальна група на чолі з Сергієм Буковським примхам погоди була навіть рада: прожектори вихоплювали з темряви струмені дощу, і картинки нічний репетиції виходили драматичні й красиві.
Сергій Буковський, режисер документального проекту, присвяченого О.Е
Сергій Степанський, звукооператор і володар мікрофонів
Дар'я Галаєва, лінійний продюсер зйомки кінотеатральної версії концерту
Олексій Миронченко, технічний директор зйомки. Людина, що відповідала за всю величезну кількість заліза, звезену в НСК "Олімпійський"
Андрій Різванюк – виконавчий продюсер проекту
З ранку напередодні концерту - знову перевірки, репетиції, останні приготування ... У той момент, коли заповнений стадіон заревів на честь появи на сцені Вакарчука, у нас вже все було готово. Андрій Різванюк, виконавчий продюсер проекту, все тримав під контролем і на будь-які запитання відповідав одній і тією ж фразою: «Зараз все буде». І все було.
17 камер, встановлених по всьому стадіону (2 з них - на кранах, 3 - на возах, 4 - безпосередньо на сцені, одна з них - TOWER CAM, 3 біля звукорежисерського пункту в кінці першої фан-зони, за другою фан-зоною, у найдальшому секторі стадіону для загальних планів) ... Словом, наше «всевидюче око» охоплювало все, що відбувалося на «Олімпійському» і записувало інформацію в FULL HD якості в ПТС.
Там було саме так, як належить у центрі управління польотами або у вежі Саурона: поки люди співали, аплодували, кричали від захоплення, піднімали плакати і випускали до неба кульки, британсько-українська команда зосереджено працювала, не відриваючи очей від моніторів. Чужаки туди заходили з побоюванням і благоговінням одночасно. Допитаний після концерту оператор-постановник, Енді Хорнер, повідомив нам, що все було круто: і концерт, і артисти, і публіка, і знімальна група.
Втім, і цього нам здалося замало. Над стадіоном під час виконання улюбленої народом «Кiшки» злетів спеціальний геликоптер з камерою. Зйомки з висоти, дадуть уявлення про масштаб того, що відбувається.
А для того, щоб показати, як «Олімпійський» змінювався, як будувалася сцена, встановлювалася техніка, як споруджувалися партікаблі, як в день концерту чаша заповнювалася десятками тисяч глядачів, а потім - величезний стадіон знову повернувся до звичайного життя, ми вирішили скористатися технікою Time Lap. Олег Фінгер, який прокинувся знаменитим після того, як він зробив Time Lap про Київ, протягом кілька днів за допомогою своєї команди з різних точок знімав «Олімпійський».
Але телевізійна версія концерту - це не тільки картинка, але й ідеально відтворений звук. Глядачі повинні чути не тільки пісні, які виконує група, але і потужне дихання стадіону.
Щоб створити ілюзію присутності, ми дійсно «заморочилися». Наприкінці першої фан-зони, прямо над пультом звукорежисерів, на двометровому партікаблі було встановлено конструкцію з 8 мікрофонів на півметрових стійках. Ці мікрофони записували все, що відбувалося навколо: те, як стадіон співав разом з групою улюблені пісні, як скандував «Слава Україні - Героям Слава», як ревів і аплодував під час пауз, як викликав артистів на біс. Крім цієї конструкції, яку звукорежисери назвали «звукокаброй», в залі було встановлено ще кілька маленьких мікрофонів, прив'язаних до камер. Навіть у найдальшій з них - у 60 секторі - був індивідуальний мікрофон. А ще по залу ходили люди з «вудками», які «ловили» найбільш емоційних глядачів і записували їхню реакцію. Ну, і звичайно, все це - лише додаток до основної потрекової фонограми концерту, для якої звук з усіх інструментів і мікрофонів записується окремо. Але потім, під час монтажу, все це зведеться в єдине звукове полотно, яким ми дуже сподіваємося порадувати глядачів. І, можливо, ті, хто ніколи не був на «живому концерті» «Океанів Ельзи» зрозуміють, чому люди так їх люблять.
На щастя, дощу або інших неприємностей, в цей вечір не було. «Ми дотягли до першого бісу», - радісно повідомив знімальній групі концертний директор «Океан Ельзи» наприкінці концерту. Але публіка розходитися не хотіла. Вакарчук і його команда виходили на біс 5 разів. А потім, коли музика стихла, включилися величезні прожектори і глядачі покинули чашу, на стадіоні залишилися тільки нічні метелики, що злетілися на світло, і техніки, зосереджено збираючи своє обладнання…
Користуючись нагодою, хочемо вибачитися перед глядачами за всі незручності, які ми могли їм заподіяти. Втім, це вже зробив Святослав Вакарчук. «Звичайно, запис концерту - це завжди непросто і трохи незручно, - сказав він зі сцени. - Але ми пішли на всі ці складності, щоб зберегти цей вечір не тільки в нашій пам'яті ».
А побачити те, що вийшло, і наскільки це крутіше аматорських роликів, ми зможемо зовсім скоро.
Фото - Роман Орел, Анастасія Міронова
